У межах роботи гуртка «Практична радіоелектроніка, схемотехніка та ремонт» було започатковано та успішно реалізовано проєкт зі створення інтерактивної карти України «А ДЕ БУВ ТИ?»Ідея проєкту — створити карту, яка об’єднує подорожі, відкриття, спогади та пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну.
Проєкт успішно виконали учасники гуртка, вклавши у його створення свої знання, творчість, працю та любов до України.
Учасники, які долучилися до створення карти:
Ажажа Анастасія, Безбожна Оксана, Васюк Дарина, Зав’ялов Владислав, Горчинська Анастасія, Довгаль Інна, Дрожжа Діана, Дрожжа Дмитро, Залюбовська Діана, Залюбовська Марія, Залюбовський Іван, Кучеренко Вікторія, Рослякова Кіра, Соломко Тимофій, Стадніченко Захар, Стрижак Анна, Тенянко Максим, Теряник Анастасія, Фесенко Поліна, Чумак Данило, Тимошенко Євгенія.
Проєкт виготовлено під керівництвом Ломакіна Дениса Миколайовича.
Дякуємо всім, хто долучився до реалізації цього проєкту!
Ця карта — не просто карта України.
Це карта наших подорожей, спогадів і відкриттів.
Візьми прапорець.
Пригадай місце в Україні, де ти побував.
Постав прапорець на карті саме там.
Був у Києві? Постав прапорець у Києві.
Їздив до Одеси? Познач Одесу.
Відпочивав у Карпатах? Покажи, де саме.
Можна поставити прапорець не один раз — адже кожна подорож варта того, щоб її позначити!
А якщо ще нікуди не подорожував — це чудова нагода залишити свій перший прапорець там, куди мрієш поїхати.
Скільки місць ми разом відкриємо?
Наша Україна — наша карта спогадів!
А поруч із цією картою — пам’ять, яку ми не маємо права втратити.
На карті чорною міткою буде позначено місце, де загинув кожен воїн – наш земляк.
Тому, ставлячи свій прапорець на карті, згадаймо тих, завдяки кому ми можемо це робити.
Нехай ця карта буде не лише картою наших подорожей. Нехай вона стане картою пам’яті.
Ми пам’ятаємо, де вони загинули.
Ми пам’ятаємо, заради чого вони боролися.
Ми пам’ятаємо їх.
Пам’ять — це теж наш обов’язок.
За кожною такою стрічкою — чиєсь життя, чиїсь мрії, родина, друзі, рідний дім і люди, які чекали на повернення.
Вони могли б сьогодні разом із нами ходити вулицями рідних міст, подорожувати Україною, будувати плани, зустрічати світанки й просто жити.
Та вони віддали найдорожче — своє життя за Україну, за її землю, за наші домівки, за можливість для кожного з нас навчатися, мріяти, подорожувати та бачити мирне небо.
Пам’ятаємо! Шануємо! Дякуємо!
Фото можна переглянути ТУТ
